До уваги Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у справі № 753/22498/23 (суддя Трусова Т.О.)

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22498/23
провадження № 2/753/753/24

У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2024 р. суддя Дарницького районного суд м. Києва Трусова Т. О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Ганджи Юлії Петрівни до Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої воєнними діями,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 р. Ганджа Юлія Петрівна (далі також – позивачка) в особі представника Янкового М. В. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до Російської Федерації (далі також – РФ) як до держави-агресора про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої воєнними діями.

Ухвалою судді від 13.12.2023 відкрито провадження у справі та з урахуванням складності позову та та характеру спірних правовідносин справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В ході виконання завдань підготовчого провадження було установлено, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 15.04.2024 позов Ганжи Ю. П. залишено без руху. З огляду на суб'єктний склад учасників спору та особливий статус держави, яка може вступати у правовідносини лише через свої компетентні органи, вказаною ухвалою суд визначив, що представником відповідача у цій справі є Міністерство юстиції РФ.
Способом усунення недоліків суддя зазначив подання позовної заяви у новій редакції, форма та зміст якої повинні відповідати вимогам статті 175 ЦПК України, та надання доказів надсилання позовної заяви і копій доданих до неї документів (у перекладі на російську мову) на поштову адресу або адресу електронної пошти Міністерства юстиції РФ - компетентного органу, який уповноважений представляти і захищати інтереси РФ у цьому спорі.
22.04.2024 від представника позивачки Янкового М. В. надійшла позовна заява у новій редакції та докази надсилання копії позовної заяви і копій доданих до неї документів у перекладі на російську мову на адресу електронної пошти Міністерства юстиції РФ info@minjust.gov.ru.
Дослідженням вказаних документів установлено, що зазначені в ухвалі недоліки усунуто.
З моменту надіслання представником позивача позовної заяви і копій доданих до неї документів на адресу електронної пошти Міністерства юстиції РФ минуло 50 днів, проте жодних заяв та клопотань від відповідача не надійшло.

Даючи оцінку факту пред'явлення позову до держави як суб'єкта міжнародних відносин суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
У статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002  (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право, а за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
За змістом статті 1 Конвенції існує презумпція, що юрисдикція здійснюється на всій території Договірної держави. Зобов'язання, взяті на себе Договірною державою за статтею 1, включають два аспекти, а саме: з одного боку - негативне зобов'язання утримуватися від втручання у здійснення гарантованих прав і свобод, а з іншого боку - позитивні зобов'язання вживати належних заходів для забезпечення дотримання таких прав і свобод на своїй території (рішення ЄСПЛ у справі «Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia» від 08.07.2004 № 48787/99, § 313; рішення ЄСПЛ у справі «Sargasyan v. Azerbaijan» від 16.06.2015 № 40167/06, § 129).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статтях 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди, підставами для застосування яких є наявність заподіяної особі майнової та моральної шкоди.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У подальшому режим воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває і понині.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
За приписами частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Отже вказаною нормою встановлено судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.
Постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 «Про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Наведені дії РФ вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цієї ухвали. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї держави.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.
У Постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення запитів до Посольства Російської Федерації в Україні щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, з огляду на припинення його роботи на території України.
Отже, звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору, позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якого національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту»).
Так, суд дійшов висновку про застосування у цій справі «деліктного винятку», відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина України або іншої особи (суб'єкта), навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Також суд зазначає, що оскільки в Україні введено воєнний стан у зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.
Така правова позиція відображена у постановах Верховного Суду у справах № 796/165/18 від 25.01.2019, № 308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.
Висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, мають ураховуватись судом при виборі і застосуванні норми права (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Слід також зазначити, що на підставі Закону України від 01.12.2022 № 2783-IX дія Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (далі також – Мінська Конвенція) припинена для України з 19.05.2024 (відповідно до цього Закону дія Конвенції у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь була зупинена з 27.12.2022), а також було припинене поштове співробітництво Укрпошти з поштою Росії та Білорусі.
Отже ураховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та можливі дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, а саме: остаточно визначено склад учасників судового процесу, предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та обставини справи, які підлягають встановленню, та позивачем на виконання вимог частини першої статті 177 ЦПК України надано докази надсилання позовної заяви і копій доданих до неї документів на адресу електронної пошти компетентного органу, який уповноважений представляти інтереси відповідача у цьому спорі (Міністерства юстиції РФ), суд вбачає підстави для закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
З огляду на припинення дії Мінської Конвенції, розірвання дипломатичних відносин та припинення поштового співробітництва України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання цієї ухвали на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у цій справі здійснюватиметься відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення.

Керуючись статтями 189, 197-200 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:
Підготовче провадження у цивільній справі за позовом Ганджи Юлії Петрівни до Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої воєнними діями, закрити та призначити справу до розгляду по суті на 09 серпня 2024 року о 10-00 год в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5-А, каб. 124.

З метою доведення цієї ухвали до відома відповідача опублікувати її текст на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя:
Ухвала підписана суддею 10.06.2024.